1. |
7: mir
03:29
|
|||
2. |
7: Отчаяние
03:22
|
|||
3. |
7: I
05:03
|
|||
4. |
7: Загробное
04:17
|
|||
5. |
При смерти: Экуменополис
03:15
|
|||
|
массивы жилищ затхлые тюрьмы город гноится город живет
дай себе быстрей умереть не дай здесь родиться другому
тут волю ломают и лишают свободы пожирают трупы производят грязь
дай себе быстрей умереть не дай здесь родиться другому
|
||||
6. |
При смерти: Рабство
03:01
|
|||
|
цикличный кошмар замкнутый ужас цемента и пыли помоек и грязи
свирепые рожи налитые кровью провожают жизнь бессмысленным взглядом
рабство никто не отменял
беспомощный гнев затаенная злоба больных и голодных глупых и нищих
вид из окна горящая свалка окружена частоколом крестов
рабство никто не отменял
|
||||
7. |
Зима: Зима
04:00
|
|||
|
Из серого снега
Один за одним
Кресты столбов
Пустые бараки
Мертвые села
Мы заживо съедены
Громадным железным червем
В его зловонном брюхе
Глохнем от стука и скрежета
А мысли насквозь пропитаны
Горькой отравой надежды
|
||||
8. |
Зима: Похороны
03:40
|
|||
|
Зима
Холод, тоска
Скорбели, молчали
Целовали мертвеца лоб
Гвоздь в гроб
|
||||
9. |
Голод: Туман
03:41
|
|||
|
автор Багряний Іван Павлович
Щоб оцей туман та сніги поїв.
Цей важкий туман, нерозгаданий.
Впав на груди піль, на печаль гаїв,
Впав на тихий сад, на обкрадений.
Срібні блиски рос, передзвони кос
В далині глухій увижаються,
Ластів’ячий крик і дівочий сміх.
І степи в шовках — у ногавицях!..
Гей, нема, нема. Тут страшна зима. —
Мла, відчай і сон над оселями.
Понад садом — крук, понад степом — свист
І собачий брех понад селами.
Ні шовкових рос. Ні пісень нема.
Лиш одні сніги та липкий туман.
Впав на груди піль, на печаль гаїв…
Щоб оцей туман та сніги поїв.
|
||||
10. |
Голод: Голод
04:24
|
|||
|
(Микола Хвильовий "Голод", 1922)
Обгризли дерева за повіткою коні,
Гаряче дмуха вітер в степ,
Кублиться по шляхах і по оселях стогін —
Жах росте.
А сонце нагартовані язики гостре,
А сонце в рослину смертельні ножі,
Гинуть у тузі тремтячі роси,
Розпука біжить.
Мандрують на бездоріжжі халабуди,
За ними стежить журний рип,
А на горизонті в фіолетах закутий
Конає спечений грім.
Збентежено дивиться неосяжна блакить,
І одцвітають блідоволосі дні.
За повіткою голодні собаки
Доїдають торішній гній.
|
||||
11. |
Голод: Край
03:51
|
|||
|
У моєму краї
неначе труна село лежить
Стогнуть гаї, чорніють хати
У моєему краї
живі заздрять мертвим
Мати вбиває своє немовля
|
||||
12. |
За смертю: Чорностав
03:37
|
|||
|
(Василь Стус "Над осіннім озером", 1968-1970)
Цей став повiсплений, осiннiй чорний став,
як антрацит видiнь i кремiнь крику,
виблискує Люципера очима.
П'янке бездоння лащиться до нiг.
Криваво рветься з нього вороння
майбутнього. Летить крилатолезо
на вiття виголiле. Рине впрост
на утлу синь, високогорлi сосни
i на пропащу голову мою.
Охриплi очi збiглися в одне —
повторення оцього чорноставу,
насилу вбгане в череп.
Неприхищений,
а чуєш, чуєш протяг у душi!
|
||||
13. |
За смертю: За смертю
03:50
|
|||
|
Де чиста річка текла раніше
Тепер лише іржа і каміння
Розпечений ковтаючи попіл
ми безпорадно чахнемо
Наш світ як піч
Де очі нам випалює отруйною золою
І забиває горло пил
А наша пісня це плач і стогін
А наша пісня це прокляття та мольба
Все наше життя лише за смертю черг
|
||||
14. |
За смертю: Не шкода
03:51
|
|||
|
Самі обрали це життя в неволі.
Власноруч збудували собі тюрми
І брешемо собі, що завтра буде краще.
Несемо самі на собі страшне прокляття
Нікого не шкода
Ми потребуємо продовження жаху, ненависті і болю.
Бо ми і є причиною і наслідком.
Бо ми і є той жах, бо ми і є ненависть.
Нікого не шкода
|
||||
15. |
||||
|
Над хворим містом
Народилось останнє сонце
І прокотилось
Вогняною хамарою
По небу та по землі
Киплять чорні асфальтні поля
Палають бетонні скелети
Що померло тут
Назавжди залишиться мертвим
|
||||
16. |
||||
|
Не прокинутись знов в обіймах нудного страху
Не годувати щодня чорну пащу душі вбитими мріями
Не битися марним криком о стіну неба
Не звикати поступово до рабства
Лишитися розуму и жити у спокої
|
||||
17. |
Останнє сонце: Вмерти
05:00
|
|||
|
Вмерти
Впасти у полі
Дати снігу
Укрити себе
Вмерти
Наостанку почути
Крик зграї круків
І вітру свист
|
||||
18. |
||||
19. |
||||
|
Мовчазна біла долина
Злилась із свинцевим небом
Покосились стовпи
По дорозі в порожнє село
Хтось один
Гірко голосив уночі
А рано-вранці вдавився
У темнім підвалі
Вітер віє
Над степом безмежним
Вітер віє
Над степом безмежним
Покосились стовпи
По дорозі в порожнє село
Покосились стовпи
По дорозі в порожнє село
|
||||
20. |
||||
|
Страшна самота під снігами взиму
Без листя мовкнуть дерева
Цей час нагадує мерця
І вирвався крик нестямний:
Рятуйтесь хто може!
|
||||
21. |
||||
|
Тривожно, пронизливо, страшно
кричав журавель,
від зграї відставши.
Це він десь в лету високим
край сніжної хмари
раптово торкнувся крилом.
Лиш злії вітри стогнуть без упину
І сутінь спомини жахливі пише
На обрії далечина єдина
На шиї старості рука...
...старості рука костиста
В зимову ніч у холоді стоїть хатина
В зимову ніч у холоді стоїть хатина
|
||||
22. |
||||
|
Місяць сховався за чорними хмарами,
Та незважаючи на голод та втому,
Крізь холодну темряву ночі,
Я поспішаю додому.
Я поспішаю додому.
Додому.
Останнє зусилля, дихати важко,
Навколо усе вже знайоме до болю.
Знайомі дерева, дорога, галявина,
Я знову вдома, це вічне коло.
Я знову вдома.
Усі зірки згасли, підступна тиша,
Біль та горе мене розриває.
Я стою серед вбитих, катованих,
Дому в мене більше немає.
Дому в мене більше немає.
Немає.
Місяць сховався за чорними хмарами,
Навколо холодна темрява ночі.
Місяць сховався за чорними хмарами,
Навколо холодна темрява ночі.
Місяць сховався за чорними хмарами,
Навколо холодна темрява ночі.
Крига, сніг, морозний вітер,
Я іду куди бачать очі.
Куди бачать очі.
Крізь холодну темряву ночі.
Ночі.
Ночі.
|
||||
23. |
||||
24. |
Згарище: Згарище
04:58
|
|||
|
Вночі палав багряним обрій
Лунала криків трель
На ранок із тишею мла упала
На згарище осель
|
||||
25. |
Згарище: Подих смерти
04:08
|
|||
|
І весна не спинить подих смерти,
І земля не вирятує рід.
Не лишиться навіть напис стертий
На поверхні намогильних плит.
|
||||
26. |
Згарище: Allt kött är hö
04:32
|
|||
|
Det som driver dig, dina begär
Allt kött är hö, allt flyktar här
Från det du vet till drömmarna du när
Allt kött är hö, allt flyktar här
Allt är som vanligt, ett liv slås i bitar
Illusioner som krossas, till ingen du litar
I kärnan av ditt jag passivitet du bär
Ingen måttfullhet, frosseriet du när
Städerna vi byggt, ederna vi svär
Allt kött är hö, allt flyktar här
Minnena vi skapar, den du håller kär
Allt kött är hö, allt flyktar här
Allt är som vanligt, en kropp i förfall
Ett jag som drunknar i förändringens svall
Som en ström vår tid förrinner,
som en dröm vårt liv försvinner,
Dagen vänds i mörker, tystar våra ord
Trösten att äga, att fylla våra bord
vi går över vår nästa, vi utarmar vår jord.
Varje strå till stacken, droppar i en ändlös flod
Din hunger aldrig stillas, begäret i ditt blod
Det som driver dig, dina begär
Allt kött är hö, allt flyktar här
Från det du vet till drömmarna du när
Allt kött är hö, allt flyktar här
Allt är som vanligt, frossa överflöd
Utanför vårt torn väntar svält och nöd
Att inse sitt slut att dagar har en gräns
Längtan efter överflöd hotar våran existens
(Akustiska delen)
Som att det fanns något mer bortom dagens gräns
en anledning till resursernas fördelning
vi ser fälten brinna, gläds åt när det bränns
Låt resningen komma
Allt är som vanligt du tiger still
När dom samlar på hög och dumpar sitt spill
Saknad efter varaktighet, en grund som bär
Begäret aldrig stillas, det gnager och tär
Släpp lös våldet som tyglats i ditt bröst
Var plåga har sitt skri, så höj då din röst
Du bär en värld i ditt hjärta, riv stadens torn
Sprid för vinden våra samlade korn
Allt kött är hö, allt flyktar här allt kött är hö
Allt kött är hö, allt flyktar här allt kött är hö
|
||||
27. |
||||
|
Затхлий запах смерті
Приніс з собою вітер
Лише холод і туга безкрая
У небі роїться круків зграя
Вся земля вагітна мерцями
|
||||
svrm recommends:
I wrote some music for this great band
go to album
my other project
go to albumIf you like svrm, you may also like:
Life has gone on long enough
by NONE
supported by 79 fans who also own “Дискографія | 2015/2018”
On ne frappe pas un homme à terre : c'est ce que dit la règle mais NONE a déjà prouvé qu'il ne les suivait pas et si son album éponyme retirait toute perspective de béatitude spirituelle, Life has gone on long enough, son deuxième opus, nous interdit l'accès au bonheur terrestre. La vie n'a aucune substance et la production plus distante le confirme. Le DSBM s'empare de textures sonores blues, mettant en relief une dépression urbaine. Les cris partent en fumées : ne restent que les pleurs...
go to album
supported by 78 fans who also own “Дискографія | 2015/2018”
NONE a opéré un virage dans Where Life Should Be et ça se confirme davantage dans Damp Chill of Life. Le temps des métaphores est révolu : l'humidité froide, c'est celle des larmes qui coulent sur le visage à cause de la dépression. Tout pleure dans cet album : les guitares typées DSBM grésillent, les solos ("The Damp Chill of Life", "It's Painless To Let Go") sont liquides et coulent, les voix prennent à la gorge ; même le piano, étranglé par les sanglots ("Cease"), est aphone. Insoutenable...
go to album
featured on Bandcamp Radio Mar 18, 2022
go to album
Altäre der Vergänglichkeit
by Wrack
Crushing blackened doom from this German band that counterbalances blinding fury with moments of surprising, melancholy melody.
go to album
