У досвіті могильнім ветхої оселі під хуртовини спів нап'юся розпачем
Я ще живий...
Навіщо в душі моєї кладовищі і тіла кволім остові існує "завтра"?
Зжеру жалоби чорний осад і прокляну всіх тих, хто на життя прирік,
бо я є лише прах під ґрунтом світу схований навік.